Миша

Миша

     Миші — гризуни із тонким, майже голим кільчастим хвостом, довжина якого помітно перевищує половину довжини тіла. У більшості видів мордочка трохи витягнута й загострена, а вуха досить великі, округлі. Довжина тіла польової миші — 10–12,5 см, хвоста 9–11 см. Забарвлення буро–охристе із чорною смужкою уздовж спини. Черевна сторона тіла звичайно трохи світліше спинної. Сосків 5 або б пар. Хвіст покритий коротким, тонким, рідким волоссям. Стопа, як правило, вузька; зовнішні пальці мають тенденцію до вкорочення. П'ятий палець на задній кінцівці трохи довший, ніж перший. Волосяний покрив може бути м'яким або грубим, іноді навіть голчастим.
     Населяють миші найрізноманітніші біотопи, однак уникають пустель, тундри, суцільних лісів тайгового типу та високогір'я. Поширилися услід за людиною по всіх ландшафтах. Будинкова миша активна цілодобово. Багато видів добре лазять. Будинкова миша добре плаває. У природі риють нори або використають як притулки різного роду укриття.
     Активні звичайно вночі, узимку всього годину–три у добу. Дуже рухливі звірки, можуть проходити до півтора кілометрів за добу, йти за сотні метрів від нори. Улітку роблять гнізда в дуплах дерев (на висоті до 10 м), зимують частіше в норах під коріннями й пнями. Нори довжиною до 3 м, з 2–3 входами, гніздовою камерою й 1–2 коморами на глибині 50 см. У сирих місцях будують гнізда на поверхні землі.
     Харчуються в основному насінням дерев і чагарників, а також ягодами, пагонами, комахами, різними круп'яними й зерновими кормами, зеленню, морквою. Роблять запаси насіння на зиму. Крім насіння й ягід поїдають багато соковитих частин рослин, кореневищ і плодів.
     Розмноження в будівлях людини по всьому ареалі триває цілий рік. Протягом року буває до 5, іноді навіть більше послідів. Тривалість вагітності – 17–21 днів. Число дитинчат у посліді коливається від 3 до 12, звичайно 4–7. Статева зрілість наступає у віці близько 2 місяців. Тривалість життя 2–3 роки.
     Розтаскуючи й закопуючи насіння деревних порід, миші часто сприяють оновленню лісу. Іноді ушкоджують зернові й технічні культури.
     Можуть бути носіями геморрагічної лихоманки (гострого інфекційного захворювання, що передається від гризунів людині з пилом, брудною водою або їжею) і лептоспірозу.

Друзі нашого села