Кріт

Кріт

     Кріт – невеликий, завбільшки з долоню, комахоїдний ссавець. Тварина ця не рідка. Живе переважно в місцях, де пухкий, родючий ґрунт. Дві дуже великі передні лапи–лопати призначені для риття землі. А також ніс, досить чутливий до запахів, призначений для грубої роботи, – носом кріт буравить землю, лапами гребе, як екскаватор і штовхає назад. Швидкість просування – 30 см на хвилину.
     Очі й вуха закриваються складками шкіри й заховані у шерсті, щоб уникнути засмічення землею. Шерсть у крота лягає в будь–яку сторону однаково, і кріт успішно використовує «задній хід». Є в крота хвостик – під час руху він вказує висоту тунелю. Живе кріт одинаком і нікого не терпить у своїх володіннях, особливо родичів.
     В природі ворогів у крота багато: лиси, куниці, їжаки, сови, лелеки, ворони й інші хижаки.
     У підземного звірка досить поганий зір. Очі дуже маленькі, але при необхідності очне яблуко висувається, і кріт може бачити, що зовні – ніч або день.
     Майже все своє життя кріт проводить під землею, у глибоких норах і ходах, тому його життя таємниче й малодоступне для спостережень. Рідко вдається побачити підземного жителя. І відразу видно, що він пристосований винятково для підземного життя. Кріт постійно виконує важкі підземні роботи й самостійно піклується про корм, долаючи за добу сотні метрів тунелів. Полювання крота – це тяжка фізична праця, невпинне копання землі у пошуках їжі. За одне «полювання» він з'їдає більше 20 г корму. Потім засинає на 4–5 годин. За цей час вся їжа у нього перетравлюється й він повторює полювання. І так цілодобово. У результаті за добу кріт з'їдає більше 50 г висококалорійного корму, тобто майже стільки, скільки важить сам. Кріт не визнає нічого, крім м'яса й з'їдає його щодня. З'їдає він усе, що зустрічає під час проходки, – комах, їхніх личинок, жуків, капустянок. Зрідка, виходячи на поверхню землі, кріт може піймати мишу полівку, ящірку, жабу, викрасти із гнізда пташенят. У пошуках здобичі дуже тонкий слух, нюх і дотик заміняють кротові поганий зір. Дванадцять годин без їжі – межа, що означає смерть. З цієї причини кроти на зиму не впадають у сплячку, тому що взимку під землею вони знаходять досить їжі.
     Вибравши придатне місце для життя, кріт добре його обладнує. Його схованки дуже складні. Під пірамідкою землі, викинутої назовні, кріт робить овальну камеру – гніздо, акуратно вистелене сухою травою й листям. Від цієї гніздової камери відходить тунель, по якому при потребі звір може пуститися навтьоки. У нього є місце, де він відпочиває й спить, галерея ходів, мисливські угіддя й комори.
     Кріт використовує свої ходи як пастки для дощових хробаків, які падають у тунелі. Надлишок хробаків зберігається в підземних камерах для наступного вживання у їжу.
     Вагітність у самок триває 40–42 дні. Кріт приносить два посліди у рік – перший з кінця квітня до першої половини червня, друге покоління народжується в липні – вересні. У кожному посліді крота буває від 3 до 9 дитинчат.

Друзі нашого села