Історія села Заруддя

     Перші документальні згадки про село датуються 1711р. Саме в цьому році переселилися з півдня України перші жителі с. Заруддя. З поселенням людей було організовано кузні, в яких із руди добували метал (хоча саму руду добували не біля села). Від цього і походить назва села.

Село на мапі 1821 року
Мапа 1821 року

     Про Заруддя згадується у книзі Л. Похилевича «Сказания о населенных местностях Киевской губернии» за 1864 р.: «Зарудье – село при р. Ирша, за две версты впадающей с левой стороны в Тетерев. Жителей – православных обоего пола 586 да римских католиков 100. В 1784 г. Было 318 в 58 домах».

     Документальна згадка про село: «Священномученик Феодор родился 8 февраля 1880 года в селе Зарудье Оратовского уезда Киевской губернии в семье церковнослужителя Павла Баккалинского.»

     На початку 1917 р. відбулися революційні заворушення, під час яких була спалена економіка поміщика. В революційних подіях активну участь брали селяни Люх Примаченко, Данило Герасименко, Андрій Гніденко, Кіндрат Сурженко та багато інших.

Село на мапі 1917 року
Мапа 1917 року

     Голодомор 1932-1933 рр. забрав життя (за неповними даними) 5 осіб у Зарудді та 26 у Слободі-Кухарській. Але, за згадками старих жителів у період з 1932 по 1935 кількість жителів села зменшилась у двічі, частина яких померла від голоду, а частина поїхала в інші місця (де їх спіткала таж доля, хоча деяким вдалось повернутись).

     У роки Великої вітчизняної війни жителі села на чолі з Романом Даниленком з перших днів окупації вели боротьбу проти фашистів. У навколишніх лісах діяв партизанський загін І.О. Хитриченка. До Романа Даниленка йшли мешканці ближніх сіл та ті, що втекли з німецького полону: майор Кузьменко, пілот Савченко із с. Варівськ, вчитель Павло Могила, Гаврило Петренко. Зброю добували самі. На станції Тетерів партизани озброїлись і з боями почали просуватися в сторону с. Раска. Карний загін фашистів напав на їх слід. Село Раску окупанти спалили, жителів розстріляли.
     На світанку 14 травня 1943 р. карний загін гітлерівців оточив Заруддя з усіх боків. Село (500 хат) підпалили. Людей зібрали біля церкви. Тих хто намагався втекти, розстрілювали. В той день було вбито 50 заруддянців, серед них 20 жінок і 7 дітей. Деяким вдалося втекти і сховатись.
     Очевидці розповідають, що спочатку карателі хотіли спалити людей живими в сільській церкві. Та до німецького офіцера, який керував розправою, підійшов священик на прізвище Білосорочка й почав переконувати фашиста, що люди загинуть безвинно, і при цьому цілував хреста. За іншими розповідями, фашистів переконував місцевий вчитель, який знав німецьку мову. Невідомо що вплинуло на карателів, але людей відпустили. Село ж згоріло, залишилася лише одна маленька хатинка, яка й понині стоїть як пам’ятник тим страшним подіям. Люди переховувалися в лісах, у землянках аж до визволення території.
     У боротьбі з окупантами відзначилися Роман Даниленко, Іван Хитриченко, Павло Могила, Гаврило Петренко та багато інших. Романа Даниленка та його трирічну доньку й шестирічного сина розстріляли, дружину повісили, батьків заживо спалили в їхній хаті. Були спалені живими сім’ї партизан Данила Даниленка, Марії Потапенко, Павла Могили та інших. Всього 37 осіб.
     Село було звільнене від окупації 7 листопада 1943р.

     Документальна згадка про село: «В конце июля 1941 два экипажа на Р-10 вели разведку в районе Зарудье-Малин-станция Тетерев. Огнем зенитной артиллерии подбили самолет летчика М. М. Гнута и штурмана С. И. Демидова. Экипаж погиб, совершив огненный таран группы немецких солдат у села Садки.»
     Документальна згадка про село: «11 ноября 1943 года. 873-й день войны. В течение 11 ноября войска 1-го УКРАИНСКОГО фронта, продолжая наступление, овладели районными центрами Житомирской области городом РАДОМЫШЛЬ, БРУСИЛОВ, КОРНИН, а также заняли более 100 других населенных пунктов, в том числе крупные населённые пункты УНИН, ХАНЕВ, КУХАРЫ, ЗАРУДЬЕ, МАКАЛЕВИЧИ, ВЕПРИН, МЕЖИРИЧКА, ВЫШЕВИЧИ, ВЕЛИКАЯ РАЧА, КИЧКИРЫ, ГЛИНИЦА, БЕРЕЗОВКА, МИНЕЙКИ, КОЗИЕВКА, ЦАРЕВКА, ВОЙТАШИВКА, КОЧЕРОВО, ОЗЕРЯНЫ, ВЕЛИКИЕ ГОЛЯКИ, СУЩАНКА, БЕЛКИ, МОХНАЧКА и железнодорожные станции ТЕТЕРЕВ, ЧЕРНЯВКА.»

     Найвищих державних нагород за участь у Великій Вітчизняній війні удостоєні Ганна Даниленко, Олександр Даниленко, Надія Рокоча, Тимофій Дука.

     У повоєнні роки Заруддя відносилося до колгоспу «Перемога» с. Кухарі, який був одним із кращих у районі. Багато працівників сільського господарства відзначені державними нагородами, серед них Варвара Коваль та Ніла Опанасенко.

     У 1989 р. колгосп «Перемога» було реорганізовано. Від нього відокремилося господарство з центром у Зарудді, яке отримало назву КСП «Нове життя» (нині СВК «Нове життя»).

Друзі нашого села