Лисиця

Лисиця

     Лисиця широко розповсюджений у нашій країні звір. Це невеликий стрункий і спритний хижак із сімейства собачих. Типовий вигляд тварини – загострена морда, великі стоячі вуха й довгий пухнатий хвіст. Довжина тіла лисиці 60-90 см, хвоста - 40-60 см, маса - 6-10 кг. Лисиця дуже легко пристосовується до різних умов життя. Вона швидко бігає, її звичайна швидкість – близько 10 км/год, а деякі види при необхідності здатні розігнатися на дистанції в 2–3 км до 70 км/год. Забарвлення хутра лисиць в основному змінюється від помаранчевого до червоного кольору. Ноги й вуха лисиці чорні або темно-бурі, а кінчик хвоста - звичайно білий, але буває й чорним.
     Лисиці славляться хитрістю, з якої вони уникають капканів, а там, де на них полюють із собаками, - своєю здатністю заплутати гончих.
     Звичайно лисиці утворюють сімейні пари на все життя, але якщо одного партнера вб'ють, інший знайде до наступного сезону розмноження нового. В однорічному віці лисиця вже здатна до розмноження. Вагітність триває п'ятдесят один-п'ятдесят два дні. Самка раз у рік родить від 3 до 12 лисенят. У віці приблизно п'яти тижнів лисенята починають виходити назовні й грати, у три місяці вже вміють полювати, а в п'ять стають самостійними. Живуть лисиці приблизно 10 років.
     Лисиця їсть все. Вона їсть фрукти (яблука, груші), акуратно знімає з куща малину, вибираючи самі стиглі ягоди. У період гонів обриває й поїдає шипшину, що залишилася на кущах, пізніше - бруньки й пагони сосни. Але головним чином годуються полівками, мишами, ховрашками й іншими гризунами, винищуючи їх у великій кількості; так само винищують хрущів.
     Більшість з лисиць живе не в лісі, як прийнято вважати, а в лісостепу й відкритих передгір'ях. Нори свої лиси риють на схилах ярів, де виходить супіщаний шар, вище й нижче якого лежать шари глини. Верхній шар піску не пропускає дощ і сніг, а нижній - захищає нору від затоплення ґрунтовими водами. Глибина нір лисиці - від 1 до 3 м. Лиси не дуже говіркі, вони спілкуються за допомогою гавкоту, повискування, ричать вони вкрай рідко.

Друзі нашого села