Дикий кабан

Дикий кабан

     Дикий кабан, або вепр - це велика лісова тварина з ряду парнокопитних, належить до родини свиней. На початку минулого сторіччя кабан дикий був винищений на значній території України й відносився до рідких тварин фауни України. Але завдяки охоронним заходам в останні десятиліття кабан дикий знову поширився у всіх областях, де є відповідні умови для його існування. Кабан дикий, хоч і родич домашньої свині, але дуже відрізняється від неї багатьма характерними ознаками.
     Дикий кабан має довжину до 2 м і вагу до 300 кг (останнім часом зустрічі з такими гігантами рідкісні, частіше маса дорослих самців не перевищує 180 кг, а самок 140 кг).
     Шия коротка, мускулиста, голова більша, клиновидно подовжена вперед, з довгими широкими вухами, маленькими очима й "п'ятачком" на кінці рила. У дорослих кабанів важливим знаряддям як нападу, так і захисту є грізні тригранні ікла на нижніх щелепах. Ікла стирчать догори, можуть бути до 10 см довжиною. На верхніх щелепах вони більш слабкі й тупі. Передня частина тіла відносно висока, ноги короткі. Задня частина значно нижча й більш слабка. Хвіст короткий. З органів чуттів у диких кабанів особливо гостро розвинений слух і нюх. Довга тверда щетина, що покриває тіло диких кабанів, темно-бура взимку й сірувато-бура влітку, утворює гриву на зашийку й уздовж хребта. Підшерстя каштаново-буре, густе.
     Поширені дикі кабани по більшій частині у лісових масивах Полісся й лісостепової зони, гірських лесах Криму, Карпат і в Прикарпатських областях. Селяться дикі кабани в найрізноманітніших місцях. Частіше зустрічаються в дуже захаращених лесах, у густих очеретяних і чагарникових заростях на узбережжях водойм або в заболочених місцевостях, де легко пересуваються й люблять купатися в калюжах. У західних областях України найчастіше водяться в букових, буково-грабових і дубових лісових масивах. У східних Карпатах досягають субальпійського пояса. Лігвища свиней зустрічаються тут у ландшафті криволісся на висоті до 1800 м над рівнем моря.
     Кабан має виняткову здатність пристосовуватися до будь-яких природних умов, він прекрасно себе почуває й у самих глухих ділянках Полісся, і в зеленій зоні Києва. Єдиною важкою перешкодою для кабанів є глибокі сніги, що часто різко знижує їхню чисельність, особливо в Карпатах.
     Улітку основу харчування кабана становлять соковиті трав'янисті рослини, луковиці багатолітників, личинки комах, які він дістає із ґрунту, дощові черв'яки, яйця мурах, молюски, падаль, жаби, мишоподібні гризуни та інше. Дуже люблять кабани плоди дуба - жолуді, тому найчастіше їх сліди зустрічаються в дубняках. Витягаючи їжу, ці тварини перевертають величезну масу лісової підстилки й верхні шари ґрунту, чим сильно впливають на розвиток рослинності. Улітку кабани люблять улаштовувати лежання в невеликих болотах, роблять вони це з метою рятування від кровососів. Гони в кабанів відбуваються в листопаді-грудні, а поросята народжуються в березні-квітні. Самка приводить 3-10 малят, для яких споруджує лежанку з галузей ліщини, клена або інших рослин. Поросята ростуть відносно швидко й вже до осені важать 20-25 кг. Вони тримаються матері до появи наступного виводку. Головний природний ворог кабанів - вовк.

Друзі нашого села