Мідянка

Мідянка

     Мідянка – одна їх самих витончених, рухливих і живих змій нашої батьківщини, довжина якої не перевищує 65 см, причому близько 10 см доводиться на хвіст.
     Луска спини гладка. Основний колір верхньої сторони звичайно бурий. Зустрічаються різновиди від сірого до червоно–бурого кольору у всіх проміжних відтінках. Голова покрита щитками, зверху темна. З боків голови від ніздрі через око й кут рота до шиї проходить вузька темна смужка. Нижня сторона тіла сіра, бурувата, жовтувата, рожева, червоно–цегельна, звичайно з темними цятками або темно–сірою смугою посередині. Дорослі мідянки линяють протягом літа 4 рази, молоді – значно частіше.
     Своїм місцеперебуванням мідянка обирає сухий ґрунт, сонячні кам'янисті схили, що прогріваються, покинуті каменоломні, гірські укоси, обриви, що густо поростили чагарником, але у вигляді виключення зустрічається й у низовині на болотистому ґрунті. Зустрічається в листяних і соснових лісах (віддає перевагу розрідженим лісам, що добре прогріваються), а також на степових ділянках. У лісах дотримується галявин, вирубок, просік, рідколісь. Молоді змії можуть ховатися в гниючих стовбурах дерев. Мідянка почуває відразу до вогкості: кинута у воду, вона, напружує всі сили, легко й моторно ковзає по поверхні, але тільки дістатись до берега.
     Про характер мідянки різні спостерігачі висловлюються неоднаково. Деякі називають її смирною, добродушною твариною, тим часом як більшість стверджує прямо протилежне. Мідянка відноситься до видів з денною активністю. Серед змій помірних широт вона має самий короткий добовий період активності – з 10 до 19 годин.
     Характерною рисою мідянки є виражена агресивність при неможливості зникнути. Змія в цій ситуації може згортатися в щільний клубок, широко розкриває пащу, сичить, викидає голову убік спостерігача. Піймана мідянка, якщо з нею поводитись не досить делікатно, виривається, бризкаючись екскрементами, і, як правило, кусається. Для людини укус мідянки небезпеки не становить.
     У природі основною їжею мідянки є ящірки й зрідка дрібні ссавці й комахи, але нерідко нападає також на інших ящірок і маленьких змій, поїдає навіть молодих гадюк, незважаючи на їхні отрутні зуби. Відмічено випадки поїдання гризунів (дитинчати мишей і полівок, рідше – дорослих) і землерийкових. При нападі мідянка звичайно утворює навколо своєї жертви три кільця й так тісно стягає їх, що вони, не ушкоджуючи шкіри, урізаються до кісток і роблять майже неможливим ніякий рух тіла здобичі, навіть биття серця.
     Спарювання починається відразу ж після виходу із зимових схованок. Яйця відкладаються наприкінці серпня або початку вересня, і з них негайно виповзають дитинчата довжиною 15 см і товщиною з олівець, числом від 3 до 13, які при гарній погоді намагаються ще добути небагато їжі, а пізніше ховаються у зручну схованку, щоб укритися тут від суворої зими. Мідянка відноситься до яйцеживонароджувальних змій.
     Описано випадки поїдання мідянки тхором, борсуком, їжаком, шулікою змієїдом. Головним ворогом мідянки у більшості місць її перебування варто визнати людину.

Друзі нашого села