Під час перебування на дачі ми дуже близько спілкуємося із природою, помічаємо всякі дрібниці, яких не побачиш у місті. Ближче до вечора можна почути якесь незрозуміле посопування й шурхіт. Це їжак. Він корисний, тому що винищує личинок жуків, так само полює на мишей. Рідше можна побачити на своєму городі вужа, що так само допомагає людині боротися зі шкідниками полів. Так само часто прямо в житлі людини оселяються ластівки, які винищують величезну кількість комах.

      Їжаки – ссавці невеликих розмірів, що харчуються комахами. Вага від 600 до 1230 г залежно від пори року. Розмір тіла до 30 см, довжина хвоста 20–39 мм. На лапах 5 пальців, всі пальці озброєні кігтями. Очі круглі і маленькі, зовнішні вушні раковини невеликі – до 3,5 см. Самець більший за самку. Морда у їжака подовжена, зазвичай закінчується невеликим хоботком. На верхній щелепі у їжака знаходиться 20 дрібних гострих зубів, на ніжній – 16. Волосяний покрив зазвичай короткий, м'який; тіло покрите колючками. Довжина голок 2,5–3,5 см. У дорослих їжаків їх 5000–6000, у молодих – всього 3000. У шкірі є сальні, примітивні потові і специфічні залози. Кількість сосків – від 2 до 12.

      Звичайний вуж відноситься до роду дійсних вужів сімейства вужеподібних. Живе у різних вологих біотопах - по берегах рік, на лугах, у заростях очерету, у лісах. Забарвлення вужа однотипне - загальний колір від сірого до чорного, черево – біле. Характерною рисою є жовті, білі або жовтогарячі плями за головою, причому, у деяких особин вони можуть бути відсутні. Тіло їх покрите зверху однорідною гладкою або ребристою лускою.
      Найбільш великі особини досягають довжини більше метра. Самки більше по розміру за самців, іноді досягають до 1,5метри, але найчастіше розміри не більше одного метра.

      Кріт – невеликий, завбільшки з долоню, комахоїдний ссавець. Тварина ця не рідка. Живе переважно в місцях, де пухкий, родючий ґрунт. Дві дуже великі передні лапи–лопати призначені для риття землі. А також ніс, досить чутливий до запахів, призначений для грубої роботи, – носом кріт буравить землю, лапами гребе, як екскаватор і штовхає назад. Швидкість просування – 30 см на хвилину.
      Очі й вуха закриваються складками шкіри й заховані у шерсті, щоб уникнути засмічення землею. Шерсть в крота лягає в будь–яку сторону однаково, і кріт успішно використовує «задній хід». Є в крота хвостик – під час руху він вказує висоту тунелю. Живе кріт пустельником і нікого не терпить у своїх володіннях, особливо родичів.

      Миші — гризуни із тонким, майже голим кільчастим хвостом, довжина якого помітно перевищує половину довжини тіла. У більшості видів мордочка трохи витягнута й загострена, а вуха досить великі, округлі. Довжина тіла польової миші — 10–12,5 см, хвоста 9–11 см. Забарвлення буро–охристе із чорною смужкою вздовж спини. Черевна сторона тіла звичайно трохи світліше спинної. Сосків 5 або б пар. Хвіст покритий коротким, тонким, рідким волоссям. Стопа, як правило, вузька; зовнішні пальці мають тенденцію до вкорочення. П'ятий палець на задній кінцівці трохи довше, ніж перший. Волосяний покрив може бути м'яким або грубим, іноді навіть голчастим.
      Населяють миші найрізноманітніші біотопи, однак уникають пустель, тундри, суцільних лісів тайгового типу й високогір'я. Поширилися вслід людиною по всіх ландшафтах. Будинкова миша активна цілодобово. Багато видів добре лазять. Будинкова миша добре плаває. У природі риють нори або використають як притулки різного роду укриття.

      Тулуб в пацюка щільний, морда тупа й широка, вуха короткі. Забарвлення верху змінюється від світло–рудуватого до темного вохристо–бурого. Черево білувате, основа волосся темна. Хутряний покрив самців грубіше, ніж у самок. Зимове хутро в 1,3 – 1,4 рази густіше літнього. Молоді пацюки, як правило, більш сірі, ніж дорослі, і з віком рудіють. Вага дорослої особини: самець 300–520 г, самка 250–300 г; довжина тіла 18–27 см, довжина хвоста становить приблизно 80 % від довжини тіла. На передніх лапах розташовано 4 пальці, на задніх – 5 пальців. Пазурі слабко вигнуті, відносно довгі. Зір: бачать відтінки сірого, нечутливі до червоного світла, помічають рух на відстані 9 м.
      Поширений майже по всьому світі, в Україні головним чином у лісолуговій і степових зонах, а також у морських портах і річкових пристанях.

      Кажани це дивовижні ссавці, що опанували мистецтво польоту. Тіло кажана покрите шерстю, що завжди має більш світлий відтінок на черевці. Довжина тіла 100 мм; розмах крил 20 см; маса 100 г. Хвіст і передні кінцівки кажана дуже добре розвинені. Великий палець передньої кінцівки закінчується гачкуватим пазуром, а інші (досить довгі) пальці підтримують перетинки крил, що розташовані з боків. Очі дуже маленькі. Зубів від 20 до 25. Кажани літають за допомогою перетинчастих крил, що рухаються синхронно із задніми кінцівками.
      Кажани – комахоїдні, плодоїдні й нектароїдні ссавці. Майже всі кажани комахоїдні, але в кожного свої переваги: хто любить мошок і метеликів, хто – жучків і павучків, хто ловить метеликів, а хтось ласує деревними личинками. Найчастіше кажани хапають здобич у польоті, наздоганяючи комах у повітрі; їдять вони також на льоту.