Рослини займають важливе місце у природі. Існує велика кількість різновидів. Багато з них мають цілющі властивості, які ще здавна знали наші предки.

      Звіробій - багаторічна трав'яниста рослина з сімейства звіробійних, заввишки до 80 см з гіллястим тонким кореневищем і численним додатковим корінням. Стебла прямостоячі, тонкі, двогранні, гіллясті голі. Листя супротивне, дрібне, овальне або довгасте, із залозками у вигляді чорних крапок, що просвічують, сидячі. Квітки золотисто-жовті з чорними крапками, в густих щитовидних суцвіттях. Плід – тригранна коробочка, що розкривається трьома стулками, з дрібним насінням. Квітне в червні — серпні.
      Лікарська рослина звіробій дуже поширена в Україні. Росте по узбіччях доріг, насипах, на пустках і лісових прогалинах, в чагарниках.
      Звіробій – старовинний лікарський засіб, відомий ще в Стародавній Греції, вживався при різних захворюваннях. Його вважали травою від більшості хвороб. У медицині багатьох країн звіробій рекомендується як терпкий і антисептичний засіб при проносах, гострому і хронічному коліті, гастритах, як спазмолітичний, сечогінний, болезаспокійливий і протиглистовий засіб. Зовнішньо його використовують для зміцнення ясен, при стоматиті і гінгівіті.

      Багаторічна трав'яниста рослина родини губоцвітих. Стебло прямостояче, розгалужене, до 90 см заввишки. Листки черешкові. Квітки дрібні, неправильні, двостатеві або маточкові, розміщені поодинці в пазухах здрібнених i щільно зближених верхівкових листків, утворюють щиткоподібно-волотистi суцвіття; віночок лiлово-рожевий, інколи білуватий. Цвіте у червні - вересні. Плід складається з 4 однонасінних горішкоподібних часток.
      Батьківщина - Середземномор'я. В Україні росте повсюди, в розріджених лісах, на узліссях тощо. В культурі материнку вирощують господарства та аматори. Материнка звичайна добре росте на різних ґрунтах, у теплих, добре освітлених місцях. Багаторічна рослина, розмножується поділом куща або насінням.
      Траву материнки звичайної використовують як приправу до м'ясних страв i для консервування овочів.
      Зелена маса містить до 1,5 % ефірної олії, флавоноїди, дубильні речовини (до 20 %), аскорбінову кислоту (в листках 0,57 %), гіркі речовини, пігменти. До складу ефірної олії входять тимол і карвакрол (до 44 %), бі- і трициклічні сесквітерпени - до 12 %, вільні спирти - до 15 %, геранілацетат - до 5 %. У плодах міститься до 30 % висихаючої жирної олії.

      Липа (лат. Tilia) — рід деревних рослин сімейства мальвових. Об'єднує близько 30 видів дерев.
      Дерево 15—25 (до 40) м, діаметр від 2 до 5 м, з компактною овальною кроною і струнким стовбуром циліндричної форми.
      Верхні гілки крони зазвичай направлені вгору, середні йдуть майже горизонтально, ніжні, особливо у узлісних дерев, звисають вниз. Кора у молодих екземплярів незвичайно гладка, сіра, у старих дерев коричнево-сіра, розітнута різними плоскими подовжніми борозенками на пластини.
      Листя до 6 см, серцеподібні, чергові, дворядні, з відтягнутою верхівкою, зверху темно-зелені, голі. Іноді блискучі, з нижнього боку - сизуваті, на черешках довжина до 3 см, восени вони приймають красиве світло-жовте забарвлення. Краї листя відігнуті догори.

      Інші назви: Чебрець повзучий, Чебрець боровий, Чабрик, Гайбур, Щебрик, Чобр, Цебрик, Чепчик.
      Чебрець відноситься до стародавніх лікарських засобів, згадується в «Каноні лікарської науки» Авіцени, де йому приписується здатність протидіяти гниттю, гнати сечу, вбивати вошей, допомагати при головному болі й укусах шершнів.
      Це маленький напівчагарник висотою до 20—40 см, із сильним приємним запахом. Стволи висотою 2—10 см, червоно–бурі, розпластані по ґрунту, тонкі, з галузями, покритими волосками. Листя на короткому черешку, довжиною 5—10 мм, шириною 1,5— 3,5 мм. Суцвіття компактне, квітки рожево–лілові. Цвіте чебрець у червні–липні, а плоди дозрівають у серпні–вересні. Плід складається з 4 горішків у чашечці. Горішки — дрібні темно–бурі, довжиною до 6 мм, еліптичної форми.

      Народні назви: цмин, сухоцвіт піщаний, жовтий цмин, сухоцвіт, гелихризум, мороз–трава.
      Багаторічна трав'яниста рослина висотою 30–60 см з опушеними пагонами й коротким дерев'янистим, слабогіллястим, чорно–бурим кореневищем. Стебло – одиночне (а якщо їх декілька, то вторинні не плодоносять). Квітконосних пагонів звичайно буває 5–10. Суцвіття – дрібні жовті кошики, зібрані в щиткоподібне суцвіття. Квітки трубчасті, жовті або жовтогарячі із чубчиком. Тверді лусочки обгортки суцвіття не в'януть і не гублять забарвлення навіть тоді, коли суцвіття зрізані. Звідси назва рослини – безсмертник. Плоди безсмертника – дрібні чотиригранні сім'янки. Цвіте в червні–серпні. Розмножується насінням й вегетативно поросллю від кореневищ. На зиму надземна частина відмирає.

      За народними повір’ями вважається, що там, де падає зірка, розквітає ромашка. Це морозостійка невимоглива рослина висотою від 60 до 150 см. Листя яскраво–зелене, чергове, сидяче, сильно розітнуте. Суцвіття – корзинки розташовуються поодинці на кінцях гілок. Квіти – пелюстки у вигляді білих широких променів з жовтою серединою. Період цвітіння ромашки відбувається з травня по вересень. Розмножується ромашка насінням і діленням куща. Плід – довгаста сім'янка, дуже дрібна, – приблизно 20 000 плодів важать 1г. Аптечна ромашка має характерний «яблучний» запах, цим ароматом вона відрізняється від всіх інших «ромашок». У дикому вигляді ромашка аптечна росте невеликими чагарниками.

      Шипшина – рідний брат троянди. Звідси назва – дика троянда. Рослина давно набула широкого поширення. Це чагарник заввишки до 3 м з сірувато–бурими гілками, густо покритими тонкими прямими голками. Листочки майже голі. Плоди яйцевидні, червоні. Молоді пагони і старі гілки шипшини забезпечені серповидними шипами. Квітки у цього чагарника рожевого кольору, інколи білого. Плоди – червоні, довгасто–кулясті, розміром 2 см.
      Шипшина росте в лісостеповій і передгірній зонах, рідше в степовій зоні, у вологих місцях, по березових борах. Високо в гори не заходить, зростає лише в їх нижніх лісових частинах. Шипшина зустрічається так само по узліссях лісу і серед чагарників, головним чином по річкових заплавах.